Папа запропонував план повернення до життя
Святіший Отець зазначає, що «якщо ми могли чогось навчитися протягом всього цього часу, так це того, що ніхто не спасається сам. Кордони падають, руйнуються мури, а всі фундаменталістські промови розсіюються перед обличчям невловимого явища, яке показує крихкість, з якої ми складаємося», – пояснює він, наполягаючи на тому, що нагальним є «розпізнати та віднайти» оте пульсування Духа, що може додати імпульсу динамізмові, що може «засвідчити та спрямувати нове життя, яке Господь бажає зродити в цій конкретній хвилині історії», пише vaticannews.
На думку Папи Франциска, цей час є сприятливим часом, даним нам Господом, Який закликає нас не вдовольнятися і не виправдовуватися «замінними чи паліативними логіками», які стають на заваді тому, щоби прийняти удар і серйозні наслідки того, що ми тепер переживаємо. Це вірна хвилина для того, щоб «підтримати нове уявлення можливого з тим реалізмом, яке може дати лише Євангеліє».
«Надзвичайний стан як COVID-19 – це, насамперед, поразка антитіл солідарності», – зазначає Святіший Отець, запозичивши вираз із документа «Пандемія та загальне братерство», оприлюдненого наприкінці березня Папською Академією «За життя». За його словами, цей урок «розіб’є увесь фаталізм, в якому ми були занурені, й дозволить нам знову почуватися архітекторами і головними дійовими особами спільної історії, а, отже, разом давати відповіді на численні лиха, що гнітять мільйони братів і сестер в усьому світі». «Ми не можемо, – наголошує автор, – дозволити собі писати теперішню та майбутню історію, повернувшись плечима до страждання багатьох людей».
Папа впевнений, що якщо поводитимемося як єдиний народ, то «також і перед обличчям інших епідемій, які нас гнітять» зможемо отримати дійсні результати. Відродження нашої планети залежить від правильної відповіді на ряд запитань. Чи зуміємо «відповідально діяти перед обличчям голоду, від якого потерпають багато людей, знаючи, що продовольства достатньо для всіх»? Чи й далі по-спільницькому мовчазно відводитимемо погляд від «війн, які підживлюються прагненням панування та влади»? Чи будемо готові змінити стилі життя, «які поглиблюють злидні багатьох людей», розвиваючи такі, що «сприятимуть рівномірному розподілові ресурсів»? Чи, як міжнародна спільнота, «впроваджуватимемо заходи, покликані зупинити спустошення довкілля, а чи й далі заперечуватимемо очевидне»?
Запобігти тому, щоб «глобалізація байдужості й надалі загрожувала нашому шляхові» можуть «необхідні антитіла справедливості, любові та солідарності». «Не біймося, жити альтернативою, якою є цивілізація любові, що є цивілізацією надії», – підсумовує Святіший Отець, підкреслюючи, що «цивілізація любові розбудовується безперервно, день за днем» та «вимагає залучення всіх».