Обраного президента Малаві Чаквера привели до присяги

Новий президент Малаві Лазарус Чаквера був приведений до присяги в столиці країни, Лілонгве.

Коментуючи своє обрання, він заявив, що його перемога на повторних виборах стала «перемогою демократії і справедливості». Про це передає ВВС Swahili.

Чаквера здобув перемогу над чинним президентом Пітером Мутарікою, набравши 58,57% голосів в ході голосування, що пройшло у вівторок, 23 червня.

Нагадаємо, що в лютому Конституційний суд Малаві скасував перемогу Мутарікі на минулих виборах у травні 2019 року, пославшись на фальсифікації. Думки жителів країни про це розділилися. Однак Чаквера запевнив присутніх на присязі, що тим, хто не підтримує його, нема чого боятися.

“Немає ніяких причин для страху, тому що я буду вашим президентом, і моя політика інклюзивності означає, що ми будуємо нову Малаві для всіх нас», — сказав Чаквера.

“Я не голова фракції, я президент для всіх в країні», — додав він.

Чаквера також відкинув твердження Мутарікі про те, що минулі вибори були затьмарені насильством і порушеннями, заявивши, що його попередник був «введений в оману чутками».

Однак він сказав, що не буде заперечувати, якщо Мутаріка захоче оскаржити результати виборів.

Саулос Чиліма, соратник Чаквери, також був приведений до присяги в якості віце-президента на церемонії в столиці, Лілонгве.

Чаквера, колишній проповідник церкви п’ятидесятників і викладач теології, сказав, що його роль буде полягати в об’єднанні всіх громадян Малаві і служінні їм.

“Я хочу забезпечити керівництво, яке приведе всіх процвітанню, яке рішуче присікає корупцію і розкрадання державних коштів, а також керівництво, яке буде поважати верховенство закону», — додав Чаквера.

Хоча населення в усіх країнах Африки зростає найвищими темпами, рівень нерівності та бідності в цьому регіоні залишається найгіршим у світі. У той час як північна і західна частина континенту живе відносно багато за рахунок видобутку нафти і газу, велика частина Африки займається сільським господарством, причому у вкрай несприятливих умовах: нестачі води, ерозії грунту, постійної політичної нестабільності.

Африканські країни в більшості випадків досі не змогли подолати пережитки колоніального господарства, з його слабким розвитком обробної промисловості, інфраструктури і транспорту. Втручання ж західних країн часто виявляється руйнівним: прогресивні країни Африки постраждали від «арабської весни» та іноземної інтервенції, менш розвинені території використовуються західними корпораціями як звалища для небезпечних відходів.