Правозахисники презентували серію звітів про порушення прав людини під час окупації Слов’янська

Правозахисники презентували серію звітів про порушення прав людини під час окупації Слов’янська.

Відповідні звіти на основі свідчень 76 людей вони представили на прес-конференції у Києві, передає Уніан.

Один зі звітів під назвою «Місто, з якого почалася війна: на головну роль призначено…» підготувала Українська Гельсінська спілка з прав людини.

У ньому йдеться про те, що під час окупації підконтрольні РФ бойовики оголосили цілеспрямоване переслідування людей за мовною, національною та релігійною ознаками із застосуванням катувань, принижень та страт, а також незаконно захоплювали приватні будинки та вилучали рухоме й нерухоме майно у цивільних.

Початком таких переслідувань став заклик до жителів від одного з лідерів підконтрольних Росії НЗФ та самопроголошеного мера Слов’янська В’ячеслава Пономарьова щодо інформування про всіх підозрілих осіб у місті, «особливо тих, які розмовляють українською мовою», одночасно з цим окупанти оголосили про заборону діяльності окремих політичних сил («УДАР», «Свобода», «Батьківщина») та будь-якої агітації за них. Також було оголошено комендантську годину від півночі до шостої ранку, а її порушення було підставою для затримання.

Далі ширилися утиски за національною ознакою – у другій половині квітня 2014 року почала з’являтись інформація про погроми та пограбування ромських поселень у Слов’янську. Внаслідок цих подій представники ромської спільноти були змушені масово виїжджати з міста.

Згодом почали зникати місцеві жителі, людей незаконно затримували представники НЗФ, підконтрольних РФ. Уже в другій половині квітня зниклих безвісти почали знаходити вбитими. Так, 19 квітня місцеві рибалки знайшли тіла депутата Горлівської міськради Володимира Рибака і студента Юрія Поправки зі слідами численних тортур, однаковими причинами смерті, а 28 квітня – тіло Юрія Дяковського, з ідентичними ознаками насильницької смерті.

Наступними утисків та порушень прав стали зазнавати представники інших віросповідань, відмінних від православного. Наймасовішим та цілеспрямованим було переслідування представників Церкви християн Євангельської віри «Преображення Господнє»: їх незаконно затримували, відбирали особисте майно, допитували, залякували, в чотирьох випадках такі затримання завершились убивствами.

«Крім зазначених правопорушень та злочинів, які можна класифікувати як злочини на ґрунті ненависті, в період окупації члени підконтрольних Росії НЗФ на території міста, його околицях та в найближчих населених пунктах захоплювали муніципальні та приватні будівлі, власність, здійснювали незаконні вилучення особистого та муніципального майна (найчастіше автомобілів)», – йдеться у звіті.

У період збройного конфлікту у Слов’янську також відбувалися численні незаконні затримання цивільних осіб із подальшим триманням їх у полоні у неналежних умовах. «У камерах не було адекватних туалетів і спальних місць: затриманим доводилося використовувати як туалет п’ятилітрову пляшку в кутку камери; іншим не дозволяли лягати, нерідко для цього не було облаштованих місць. Полонених постійно позбавляли сну – охоронці регулярно будили сплячих затриманих, б’ючи їх палицею або використовуючи шокер. Затриманим не давали достатньої кількості їжі, а іноді не годували взагалі», – зазначають правозахисники.

Крім того, нерідко в малих приміщеннях перебували одночасно дуже багато людей, їм заборонялося спілкуватися із зовнішнім світом та дзвонити родичам.

Затримані не мали можливості самостійно митися або займатися фізичними вправами протягом усього періоду їхнього ув’язнення. Представники НЗФ, підконтрольних РФ, також нехтували проханнями затриманих про надання медичної допомоги.

За свідченнями самих затриманих, крім нелюдських умов тримання під вартою, вони постійно зазнавали погроз, актів насильства, приниження та інших форм психологічного тиску – їх допитували, вибиваючи зізнання у проукраїнській позиції, або ж карали за те, що вони не підтримували сепаратистську риторику.

Полонених цивільних жителів примушували до праці: забезпечувати внутрішні процеси в ув’язненні (прибирати, готувати їжу, виконувати інші доручення для представників НЗФ), під тиском залучали до копання окопів/траншей, що нерідко відбувалося просто під час обстрілів, що напряму наражало на небезпеку їхні життя. Із кінця червня затриманих примусили копати траншеї і будувати укріплення на лінії фронту під шквалом снарядів і стрільби з боку українських урядових сил.

На початку війни на сході України – 12 квітня 2014 року – російські диверсійні групи захопили Слов’янськ.

У ході бойових дій, що тривали протягом наступних місяців, значних ушкоджень було завдано цивільним об’єктам міста: було пошкоджено лінії електропередач та елементи ТЕС, внаслідок чого Слов’янськ тривалий час залишався без енерго- та водопостачання (знеструмлення водозабірної станції), надходили свідчення про загибель мирних жителів. У період протистояння члени НЗФ незаконно затримували, піддавали тортурам та страчували окремих мирних мешканців.

Правозахисники зазначають, що допомогу антиурядовим незаконним збройним формуванням активно надавала Російська Федерація. Ця допомога включала як фінансування, постачання озброєнь та паливних матеріалів, так і пряму замасковану участь російських військовослужбовців і цілих підрозділів Збройних сил РФ у цьому конфлікті.

Слов’янськ був звільнений від окупантів 5 липня 2014 року.