Таємницю каменів Стоунхенджу розкрили

Походження гігантських каменів з пісковику-сарсену у Стоунхенджі нарешті з’ясували за допомогою відсутнього шматка, що повернули через 60 років.

Аналіз частини довжиною в метр проводили разом з геохімічним дослідженням мегалітів Стоунхенджу.

Stonehenge

Археологи визначили, що камені походять з місцевості у 25 км на північ від Стоунхенджу, поблизу міста Марлборо, пише ВВС.

Сьюзен Гріні з державної комісії щодо англійських історичних пам’яток English Heritage зазначає, що це відкриття є “справжньою сенсацією”.

15 каменів з пісковику-сарсену, висотою у сім метрів, формують “центральну підкову” Стоунхенджу. Також валуни з пісковику-сарсену перебувають у зовнішньому колі.

Менші камені Стоунхенджу з блакитного пісковику походять з пагорбів Преселі в Уельсі, а от походження каменів з сарсену раніше визначити не могли.

Повернення частини каменю, вилученого під час археологічних розкопок у 1958 році, дало змогу археологам проаналізувати його хімічний склад.

Ніхто не знав, де перебуває ця частина, поки 89-річний Роберт Філіпс, який був причетний до розкопок, не повернув її минулого року.

Дослідники спочатку провели рентгенівське флуоресцентне тестування всіх наявних каменів з сарсену у Стоунхенджі. Це дослідження виявило, що більшість з них мають схожі хімічні речовини та походять з одного регіону.

Потім вони проаналізували родовища сарсену від Норфолка до Девона і порівняли їхній хімічний склад з хімічним складом шматка, який повернули.

В English Heritage зазначають, що дослідження продемонстрували – схожий хімічний склад з повернутим шматком має пісковик-сарсен з родовища у Вест-Вудсі, на південь від міста Марлборо.

Професор Девід Неш з Брайтонського університету, який керував дослідженням, зазначив: “Було чудово використовувати науку XXI століття, щоб зрозуміти минуле неоліту, і нарешті відповісти на питання, яке археологи обговорювали століттями”.

“Мати можливість визначити місцевість, яку використали будівельники Стоунхенджу для отримання матеріалів приблизно в 2500 році до нашої ери – це справжнє задоволення”, – каже Сьюзен Гріні.

За її словами, вчені і раніше припускали, що камені можуть походити з району міста Марлборо, але остаточно визначити це було важко – в графстві Вілтшир є чимало родовищ пісковику-сарсену.

“Вони (будівельники Стоунхенджу. – Ред.) хотіли найбільші, наймасивніші камені, які могли знайти, і був сенс дістати їх якомога ближче”, – зазначає пані Гріні.

На її думку, це підтверджує, як ретельно розглядали та обмірковували будівництво Стоунхенджу.