Нетаньяху покинув суд у справі про корупцію, не дочекавшись кінця засідання

Державний обвинувач Ліат Бен-Арі заявила про “численні і значні докази”, які свідчать про корупцію і зловживання повноваженнями з боку прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху.

Вона окреслила позицію прокуратури на відкритті доказової фази процесу над головою ізраїльського кабміну в понеділок, 5 квітня, в Окружному суді Єрусалиму.

За словами Бен-Арі, політик отримував “всілякі блага від власників основних ізраїльських засобів масової інформації” з метою просування своїх інтересів і переобрання на посту прем’єра.

Біньямін Нетаньяху був присутній на засіданні, на яке прибув через 20 хвилин після його початку. Адвокатам глави уряду не дали відповісти на промову прокурора, оскільки суд відразу ж перейшов до опитування свідків. Сам політик покинув зал незабаром після перерви. Захисники просили відпустити його, пославшись на зайнятість прем’єра в зв’язку з формуванням коаліції за підсумками парламентських виборів 23 березня.

Розслідування ізраїльської поліції щодо Нетаньяху тривало понад три роки. За його підсумками генеральний прокурор країни Авіхаїлів Мандельбліт пред’явив звинувачення політику по трьом різним справах: “справа тисячі”, “справа 2000” і “справа 4000”. За так званій “справі тисячі” Біньяміна Нетаньяху звинувачують в тому, що він протягом багатьох років отримував дорогі подарунки, в тому числі від голлівудського продюсера Арнона Милчева і австралійського мільярдера Джеймса Пакера. Дружина і син Нетаньяху, згідно зі звинуваченням, також отримували подарунки: сигари, шампанське, коштовності, авіаквитки – на загальну суму близько 230 тисяч євро.

В “справі 2000”, як і в попередньому, на думку звинувачення, були ознаки шахрайства та зловживання довірою з боку прем’єра. Згідно з матеріалами розслідування, Нетаньяху домовився з засновником ізраїльської газети Jedinot Achronot Арнон Мозесом про те, щоб це щоденне видання подавало інформацію в його користь. Захист прем’єра відкидає це звинувачення, вказуючи на те, що такої мети не існувало.

В “справі 4000” мова йде про так званий quid pro quo – домовленості про надання взаємних послуг між Нетаньяху і медіа-магнатом Шауль Еловічем, тодішнім акціонером найбільшої телекомунікаційної компанії Ізраїлю “Безек”. В рамках цієї справи прем’єра звинувачують в тому, що він під час свого перебування міністром зв’язку, надавав правову підтримку і просував інтереси “Безека”. В обмін Нетаньяху нібито неодноразово міг втручатися в роботу керованого Еловічем новинного порталу Wallа, щоб вплинути на висвітлення ним подій. В цьому випадку прем’єра звинувачують у хабарництві, зловживанні довірою і шахрайстві.