Генсека НАТО номінували на Нобелівську премію миру

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг висунутий на здобуття Нобелівської премії миру. Про це повідомляє газета Verdens Gang (VG).

Запропонував його кандидатуру заступник голови Ліберальної партії, колишній міністр культури Норвегії Абід Раджа.

“Ніхто за останній рік не зробив більше для миру та демократії в Європі та світі, ніж Єнс Столтенберг”, – заявив він в інтерв’ю виданню.

Премія миру, згідно із заповітом Альфреда Нобеля, присуджується “особі, яка досягла найбільших успіхів або зробила більше інших у справі згуртування народів і скорочення чисельності діючих армій, а також за проведення мирних конгресів та привернення до них уваги”. Відповідно до останньої волі вченого, ця премія, на відміну інших нагород, заснованих відповідно до його заповітом, присуджується над Стокгольмі, а Осло. Нобель написав, що рішення про присудження премії має ухвалювати комітет із п’яти осіб, які призначаються парламентом Норвегії. За традицією, членами комітету в основному стають норвезькі політики, що відійшли від активної діяльності, і колишні лідери партій.

Останнім часом формулювання більш ніж вікової давності тлумачиться досить широко, через що рішення Комітету нерідко критикують. Серед лауреатів премії в останні роки виявлялися політики, правозахисники, політичні активісти та гуманітарні організації із заслугами у різних сферах.

Висувати кандидатів на премію можна було до 31 січня, після цього право номінування зберігають за собою лише члени комітету, які можуть скористатися ним під час своєї першої зустрічі, яка, як правило, проходить у лютому. Повний список кандидатів за традицією тримається у суворому секреті і може бути оприлюднений лише після 50-річного строку після нагородження. Незважаючи на це, щороку відомості про висування тих чи інших кандидатів потрапляють у ЗМІ від організацій чи осіб, які мають право номінування. Серед них колишні та чинні члени Норвезького нобелівського комітету та його консультанти, лауреати премії миру попередніх років, члени національних парламентів, університетські професори, що спеціалізуються на історії, філософії, юриспруденції чи теології.