Як виплачують заборгованість із заробітної плати під час звільнення

Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про це пише Кадровик.

Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Ця процедура регламентується статтями 36, 38 та 39 КзПП, які, відповідно, вказують на види розірвання трудових правовідносин:

  • за згодою сторін;
  • за власним бажанням;
  • у зв’язку з неможливістю працівником виконувати умови строкового трудового договору з різних причин.
Остання стаття застосовується рідко, та й умови її застосування досить специфічні, тому зосередимося на тих статтях Кодексу, які застосовуються найчастіше — 36 «Підстави припинення трудового договору» та 38 «Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника», або, як її називають у народі – «за власним бажанням».