Гаага відмовила росії в імунітеті у суперечці українських фірм із «Газпромом»

Апеляційний суд Гааги відмовив росії в імунітеті у двох справах про стягнення з Газпрому компенсації на користь українських компаній. Суд скасував рішення першої інстанції та повернув справи на новий розгляд.

Апеляційний суд Гааги відмовив росії в імунітеті від юрисдикції у двох справах, пов’язаних із спробами українських компаній стягнути компенсацію з «Газпрому» за збитки від втрати активів на територіях, які перейшли під тимчасовий контроль росії під час війни. Суд скасував рішення першої інстанції та направив обидві справи на новий розгляд до Окружного суду Гааги. Рішення у справах було винесено 9 червня 2026 року.

Одна із справ пов’язана з українською керуючою компанією «Славутич-Інвест», якій належать вісім земельних ділянок у Мелітопольському районі Запорізької області. Після початку повномаштабної війни компанія звернулася до українського суду з вимогою стягнути з росії компенсацію. Російська сторона у процесі не брала участі. Український суд задовольнив вимоги компанії, а пізніше окремим рішенням зобов’язав структури «Газпрому» солідарно виплатити компенсацію, визнавши їх у рамках цієї справи «альтер его» росії.

Після цього «Славутич-Інвест» звернувся до суду в Нідерландах з вимогою визнати та привести до виконання українське рішення щодо «Газпрому», пізніше компанія також отримала дозвіл на накладення забезпечувального арешту на активи «Газпрому» в Нідерландах. “Газпром”, у свою чергу, серед іншого посилався на імунітет від юрисдикції Російської Федерації.

“Газпром” оскаржив рішення і вимагав скасувати арешт, заборонити компанії “Славутич-Інвест” повторно звертатися з цим позовом і пригрозив штрафом €10 млн за порушення. Свою позицію російська компанія обґрунтувала бажанням якнайшвидше продати частку у Wintershall Noordzee B.V., чому перешкоджає арешт активів. Ці аргументи були відхилені.

Друга справа стосується сільськогосподарської компанії «Фарм Сю Жнива». Вона домагається виконання в Нідерландах українського судового рішення про компенсацію збитків, завданих втратою зерна, що належить їй. Після початку повномаштабної війни в Україні та переходу частини Запорізької та Херсонської областей під тимчасовий контроль росії компанія покинула силоси, де зберігалося зерно.

В 2022 році «Жнива» подала позов до українського суду, який згодом заочно стягнув із Росії компенсацію. Пізніше, 5 червня 2024 року, компанія подала позов до трьох структур «Газпрому» про солідарне відшкодування тієї самої шкоди. 27 серпня 2024 року український суд також заочно стягнув з них компенсацію та визнав структури «Газпрому» «альтер его» Росії щодо відповідної відповідальності. Рішення набуло чинності.

Апеляційний суд із таким підходом не погодився. В обох випадках він зазначив, що “Газпром” є окремою юридичною особою і можливе стягнення з його активів не означає стягнення з майна російської держави. Можливе зниження вартості непрямої частки Росії в «Газпромі» суд розцінив як економічний, а не юридичний наслідок, якого замало застосування відповідної підстави імунітету.
Суд також пояснив, що:

імунітет від юрисдикції щодо дій, що здійснюються державою як носієм суверенної влади, є нормою міжнародного звичайного права і ґрунтується на принципі суверенної рівності держав у тому сенсі, що держава не може бути підпорядкована проти своєї волі юрисдикції іншої держави;

імунітет від виконання – окреме правило: майно іноземної держави, як правило, захищене від арешту та стягнення. Він розглядається окремо від юрисдикційного імунітету і виникає на пізнішій стадії, коли вже є рішення, яке підлягає виконанню. Питання можливості стягнення потім оцінюється окремо щодо кожного конкретного активу.

Суд також відхилив аргумент про можливі вимоги Газпрому до росії через виконання українських рішень. На його думку, такі вимоги могли б розглядатися окремо і власними силами не означають юридичного зачіпання Росії в поточних справах.