Верховний Суд відхилив касаційну скаргу Садового щодо демонтажу каплиці на Під Голоском

У вівторок, 8 вересня 2026 року, Верховний Суд України прийняв постанову у cправі № 914/1810/25, що стосувалася ймовірного демонтажу каплиці Православної церкви України в мікрорайоні Під Голоском і звільнення храмом, на думку Львівської міської ради, «самовільно зайнятої ділянки». Відповідно до тексту постанови, у задоволенні касаційної скарги міській раді було відмовлено.

Така інформація з’явилася в системі Електронного суду.

Нагадаємо, судовий спір навколо каплиці на вул. Малоголосківській, 30, розпочався ще в 2021 році. Керівництво Львівської міської ради вимагало зобов’язати релігійну громаду демонтувати храм та звільнити земельну ділянку площею аж 0,0043 га, яку вважало самовільно зайнятою. Розгляд справи в суді першої інстанції тривав до 2026 року та завершився перемогою вірян, які спільно стали на захист храму. Проте на цьому міська рада не зупинилась і подала апеляцію, яку в травні 2026 року також програла. Під час суду мерія допустила низку юридичних помилок і процесуальних порушень. Окрім цього, їй не вдалося довести, що ділянка «зайнята самовільно».

За словами юридичного радника Православної церкви України Львівської консисторії Олексія Дегтяренка, земельна ділянка, де зараз розташована каплиця, ще в 1960-х роках перебувала в користуванні трестового управління, а саме була виділена родині Бекар. Право на користування відповідно до законного порядку не було скасовано, тож згодом родина передала цю ділянку релігійній громаді.

Історія з встановленням храму є не менш цікавою. Віряни тривалий час молилися біля звичайного хреста, аж поки в 2021 році не отримали в подарунок від Релігійної громади «Святого Духа» Івано-Франківської єпархії УАПЦ каплицю. Тоді ж наближались вибори до міської ради і чиновники пообіцяли громаді надати дозвіл на встановлення цього храму. Проте вже після виборів позиція очільників мерії кардинально змінилась: замість дозволу на храм міська влада почала вимагати його демонтажу. Про це Leopolis.news розповідав настоятель Олексій Леонов.

Як було згадано раніше, після невдалих спроб домогтися демонтажу каплиці в судах першої та апеляційної інстанцій Львівська міська рада звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду. Проте позов також не увінчався успіхом: суд постановив залишити скаргу без задоволення, підтвердивши істинність постанови Західного апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду Львівської області.

Бажання Львівської міськради продовжувати боротьбу з храмом аж до суду останньої інстанції виглядає дивним щонайменше з декількох причин. Поки громада Православної церкви України понад п’ять років бореться за право молитися на маленькому клаптику землі в своєму мікрорайоні, львівські чиновники запрошують на відкриття реабілітаційного центру для українських воїнів зашквареного митрополита Львівської єпархії УПЦ т.зв. московського патріархату.  До речі, у Львові й досі відбуваються збіговиська адептів московської церкви, яка давно вважається філією ФСБ. Тому очевидно, що зусилля для боротьби посадовці точно скеровують не туди.

По-друге, у ставленні львівської влади до різних громад ПЦУ простежується разючий контраст. Поки храм у Під Голоском змушений боротися за своє подальше існування, міський голова Андрій Садовий запрошує предстоятеля Православної церкви України митрополита Епіфанія благословити лікарню Покрови Пресвятої Богородиці. І там, і там – представники однієї церкви, однак ставлення мера до них виглядає зовсім по-різному. Тут важливо наголосити, що підпис під позовною заявою про демонтаж каплиці в Під Голоском ставив особисто Андрій Садовий. Тобто наш бургомістр однією рукою вітається з предстоятелем помісної Православної Церкви України, Владикою Епіфанієм, а другою підписує документи про фактичне знищення однієї з парафій цієї церкви у Львові. Такий собі галицький «дволикий Янус».

Ну і по-третє, залишається незрозумілим, чому сумнівні будівельні проєкти в місті раз за разом отримують схвалення місцевої влади, і для них завжди знаходяться куди більші за площею земельні ділянки. Встановлення каплиці натомість потребує всього 0,0043 га землі мікрорайону, що, за даними видання Zaхid.net, має загальну площу аж 168 га. Проте місця для храму тут, чомусь, немає.

Настоятель Олексій Леонов так коментує проблему з виділенням місця для діяльності церкви: «Я думаю, що причина в тому всьому лихий, який це все колотить. Я не один раз задавав це питання: чому ми не маємо права на існування як православна громада? Чому ми не маємо дозвільних документів на храм і земельну ділянку, яку нам офіційно передали люди, що отримали її в користування та раніше обробляли її? Чому такий спротив? Я не маю зараз відповіді на це і не хочу робити якихось поспішних заяв. Така в нас дорога, такий в нас хрест. Так зародилася парафія і так вона розвивається. Лихий колотить, але ми з Божою допомогою молимося».

Водночас отець стверджує, остаточно конфлікт можна буде вважати врегульованим тільки після зустрічі з представниками міської ради. Це дасть змогу проговорити подальше розроблення своєрідної «дорожньої карти» – що зробити громаді, щоб нарешті отримати право спокійно молитися у рідному храмі. Окрім цього, віряни закликають міську раду проявити мудрість, почути голос громади та погодити виділення землі, перегорнувши сторінку тривалого протистояння заради спільного спокою та злагоди у Львові.

Джерело: Максим ЩЕРБАК, Leopolis.news