Ракета, що влучає у друкарню, коштує у рази дорожче за книжки, які вона знищує

«Інсталяція про спалені книги не залишила байдужим ані українців, ані іноземців, — повідомила для „ВЗ“ засновниця IvAlive Foundation Іванна Онуфрійчук. — Вона привертала увагу людей, які зупинялися та розглядали її. Особливо вона торкнулася сердець іноземців, адже для них обпалені книги — справжній артефакт війни».

Під час 33-го Львівського міжнародного форуму видавців у Львові експерти говорили про підтримку книговидання як сфери, що зазнала великих втрат через російські обстріли друкарень, складів та офісів видавництв…

У місті Лева також експонували обгорілі книжки від різних видавництв. Відвідувачі фестивалю могли забрати їх за благодійний донат від тисячі гривень. Організатори збирали кошти для бригади «Азов» на дрони-перехоплювачі.

«Для книговидавничої галузі України це літо стало одним із найважчих випробувань за роки повномасштабної війни. Всі ці атаки на видавництва та книгосховища і кількість знищених книг свідчать про системну ціль, — повідомив гендиректор видавництва „Ранок“ Віктор Круглов. — Тому кожна виставка про спалені книжки в Україні та за кордоном важлива. Бо перетворює статистику на конкретний образ, який запам’ятовується і спонукає до дії».

Виникає риторичне питання: чому в епоху Інтернету паперова книжка є настільки важливою, що з нею продовжують «воювати»? Ракета, що влучає у друкарню, коштує у рази дорожче за книжки, які вона знищує. І саме це показує справжню ціну літератури. Знищують не папір. Знищують можливість людей прочитати іншу версію минулого, впізнати себе у власній культурі та передати цю пам’ять наступним поколінням. Література під час війни в України отримала ще одну функцію — документування злочинів армії рф. Сьогодні українські автори пишуть про історичної події, зокрема — про незламність міст та українців, про роль ЗСУ, волонтерів.

Письменники стали людьми, які перетворюють особистий досвід на культурну пам’ять… На заході України уже чимало років працює плеяда письменників, які сформували власне місце в сучасній українській літературі та відомі за кордоном.

Виходець з Івано-Франківська Юрій Андрухович заснував унікальну поетичну групу «Бу-Ба-Бу», яка одна з перших почала відновлювати в українській літературі карнавальні та буфонадні традиції. З його іменем пов’язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході.

Твори Юрія Андруховича перекладені польською, англійською, німецькою, французькою, російською, угорською, фінською, шведською, іспанською, чеською, словацькою, хорватською, сербською мовами. Журналіст і письменник Тарас Прохасько — сформований голос заходу України, є лауреатом Шевченківської премії у 2020 році за збірку есеїстики «Так, але…».

Проводив творчі вечори у США, разом з іншими колегами взяв участь у проекті «БОМЖ» («Без Ознак Мистецького Життя») Ростислава Шпука, пізніше презентованому на польському «Міжнародному фестивалі бездомного мистецтва». У 2011 році його книгу «БотакЄ» визнали книгою року. Тарас Прохасько двічі був володарем престижної міжнародної премії «Книга року ВВС».

Відома письменниця, співачка, журналістка та телеведуча родом з Черкас Ірена Карпа — яскрава представниця громадської організації «Український ПЕН», яка чимало років займається захистом свободи слова та прав авторів, а також сприяння розвитку літератури та міжнародному культурному співробітництву. Ірена Карпа створила унікальний інтерактивний проєкт письменниці «Історії моїх жінок», щоб жінки могли поділитися своїми історіями з іншими. Її збірки «Волонтери. Мобілізація добра» та роман «Добрі новини з Аральського моря» стали бестселерами. Видавництво «Книголав» назвало її роман найпопулярнішою книгою фестивалю «Книжковий арсенал».

Письменники нового пласту української літератури

В українській літературі сформувалися нові імена письменників, які працюють над імідж України на міжнародній арені та представляють новий пласт української літератури.

Львівʼянка Валерія Никифорець — українська письменниця, авторка короткої прози, чиї новели увійшли до понад десяти літературних антологій та альманахів в Україні й за кордоном. Вона є випускницею письменницької академії RYBA, учасницею низки її літературних проєктів, серед яких «Народжені в слові», «Надто далеко, надто близько», «Світло між рядків» та «Британські мозаїки». Її проза про війну також представлена у виданій у Великій Британії антології Witness, що об’єднала тексти українських авторів про досвід війни. Валерія Никифорець — режисерка повнометражного документального фільму «У війни нема дітей» (War Has No Child), створеного за участі Державного агентства України з питань кіно та побудованого на реальних історіях українських дітей, чиє життя змінила війна. Нині Валерія Никифорець працює над дебютним трикстерським романом, авантюрною історією, дія якої розгортається між Україною та Європою і поєднує мистецтво, афери, філантропію та роздуми про людську природу.

Зоряна Поліщук (Гвен Пейдж) — молода українська письменниця, авторка підліткового детективу «Скарлет Отем та дзеркальна справа», першої частини запланованої трилогії. Її новели виходили в українських та англомовних літературних збірках, зокрема «Надто далеко. Надто близько» та «100 Words of Love». Навчається в письменницькій академії RYBA, брала участь у літературних програмах у Великій Британії та неодноразово виступала на BookForum із темами, присвяченими Young Adult, детективному жанру та читацьким звичкам підлітків. У своїх текстах Гвен Пейдж працює з детективною інтригою, подвійними сенсами та моральною неоднозначністю персонажів.

Письменник Артур Дронь до повномасштабної війни працював івент-менеджером у «Видавництві Старого Лева» та був автором поетичної збірки «Гуртожиток № 6». У березні 2022 року приєднався до лав ЗСУ: був учасником бойових дій на Донеччині, Харківщині та Запоріжжі. У жовтні 2024-го отримав важке поранення. Рядки його віршів зазнали трансформації: від «Бог проколов ліве вухо, а ще зробив собі ірокез» — до «І 25-го, і 7-го Вифлеєм обстрілювали і бомбили». У поезії Артура Дроня глибока емоційність переплітається зі стриманою простотою вислову. Вона народжується з досвіду війни, але не зводиться до неї — радше досліджує, як у нелюдських обставинах зберігається людяність, віра й любов. Він автор кількох поетичних збірок і прозових творів, серед яких книги «Тут були ми» та «Гемінґвей нічого не знає» присвячені досвіду війни та людським переживанням у кризових умовах.

Джерело: Марія Доротич, журналістка “Високого Замку”