ФРН домовилася з Індією про імпорт “зеленого” водню

Німеччина та Індія мають намір поглиблювати співробітництво у сфері просування водню як нового “зеленого” джерела енергії у промисловості. Відповідний документ – так звана дорожня карта – було підписано у Нью-Делі на полях міжурядових консультацій німецької та індійської сторони, повідомляють світові агенції у суботу, 26 жовтня.

Використання водню на ринку енергоносіїв розцінюється у Німеччині як важливий крок на шляху до переведення економіки на “зелені” рейки. Зокрема, за допомогою H2 Берлін сподівається досягти кліматичної нейтральності у таких сферах, як сталеливарна промисловість та виробництво цементу.

Одна з цілей співпраці ФРН та Індії у водневій сфері – у довгостроковій перспективі збільшити економічну привабливість використання H2 у промисловості та підтримати торгівлю у цій галузі.

“За рахунок низьких цін на електрику, вироблену з відновлюваних джерел, Індія має потенціал стати виробником “зеленого” водню, який успішно конкурує з іншими виробниками на світовому ринку”, – підкреслив віце-канцлер ФРН, міністр економіки та захисту клімату Німеччини Роберт Хабек ( Robert Habeck) під час візиту до Нью-Делі.

Крім того, Німеччина та Індія хочуть розвивати співробітництво в галузі досліджень та розробок та створювати більше можливостей для налагодження контактів між компаніями, що працюють у сфері водневої промисловості. Берлін також має намір сприяти будівництву в Індії терміналів для експорту амонію, виробленого екологічно чистим шляхом.

Тим часом конкретних обсягів постачання водню з Індії до Німеччини на поточних міжурядових консультаціях визначено не було, уточнює агентство Reuters.

До 2030 року Індія планує створити потужності з виробництва водню обсягом п’яти мільйонів тонн на рік. Що стосується Німеччини, то, згідно з “Стратегією імпорту водню та водневих деривативів” – 35-сторінковим документом, затвердженим урядом ФРН у липні 2024 року, – у 2030 році щорічна потреба німецької економіки у водні може становити від 95 до 130 тераватт-год. приблизно відповідає 9,5-13 млрд. кубометрів природного газу). Очікується, що від 50% до 70% цього обсягу доведеться імпортувати, переважно – морським шляхом.
Деякі спостерігачі сумніваються, що найближчим часом водень стане доступним на світовому ринку за привабливими цінами. Незрозуміло також, чи захоче Індія експортувати його у великих кількостях з огляду на високі темпи власного економічного зростання, зазначає Reuters.

Як пояснив Роберт Хабек, підписана в Нью-Делі дорожня карта “не означає, що зараз усі робитимуть уряди”. “Вона визначила різні галузі роботи, якими займатимуться. Але зрештою до цієї роботи мають приєднатися вчені студенти, підприємства”, – додав він.