В Україні вперше обговорили проблему та шляхи вирішення безпритульних тварин

У четвер, 5 грудня у Києві приміщенні «Укрінформ» відбувся круглий стіл на тему: «Вирішення проблеми безпритульних тварин в Україні». Організатори заходу виступили ІА «Центр новин» та ГО «Притулок тварин».

Фото “Укрінформ”

Круглий стіл організовано за підтримки Миколи Садовенка – власника притулку для собак у місті Жидачів Львівської області.

Учасниками стали представники влади, волонтери, ветлікарі, зірки українського футболу та журналісти.

Ольга Витак (шеф-редактор ІА “Центр новин”):

Ми сьогодні підіймаємо важливу тему – вирішення проблеми безпритульних тварин в Україні. Оскільки після повномасштабного вторгнення РФ ситуація з безпритульними тваринами тільки погіршилась. Тисячі тварин опинились на вулиці, були покинуті власниками, стали беззахисними. Пропоную обговорити такі теми:

1. Створення притулків для тварин у кожному місті України.
2. Евакуація тварин із зон бойових дій.
3. Фінансова підтримка (гранти) для ветлікарень, які здійснюють стерилізацію, кастрацію, вакцинацію та лікування.
4. Захист тварин на рівні держави. Державне фінансування.
5. Популяризація теми захисту безпритульних тварин у ЗМІ.

Олександр Лящук (військовослужбовець 122 бригади ТРО).

– Під час війни ця тема стала гострішою та масштабнішою. На жаль, багато людей змушені були виїхати з країни, багато тварин стали безпритульними. Наприклад свого кота Шайбіка я знайшов ще маленьким, його було викинуто на вулицю недалеко від позиції. А тепер він член моєї родини. Я його називаю “мій синочок”.
На щастя, розв’язання проблеми безпритульних тварин існує. Воно одночасно просте і складне. На жаль, зараз ми боремося не з причинами, а з наслідками. Причина полягає в тому, що потрібна велика національна програма з стерилізації тварин. Так, усім тваринам потрібен дім, але, якщо вони не стерилізовані вони швидко розмножуються і проблема тільки зростає.

Зараз ресурси вкладаються саме на боротьбу з наслідками, а не з причиною. Потрібно, щоб ця програма працювала не лише в містах, а і невеликих містечках та селищах. Щоб місцева влада взяла на контроль це питання.
Другий момент – це створення притулків для бездомних тварин. Важливо знайти точки фінансування, гранти. Потрібно стимулювати надходження, залучати журналістів та відомих людей, які б підіймали дану проблему.

Важливо провести аналіз кількості безпритульних тварин. Кількості клінік, які можуть проводити стерилізацію. Вони є, але, скоріш за все, їх недостатньо, тому потрібні тимчасові пункти для масових стерилізацій.

Там де є гроші, як відомо, є проблеми з корупцією. Потрібно створити прозору програму використання коштів, щоб волонтери змогли контролювати цю всю систему. Ці шляхи не є мегаскладними і це потрібно вже починати робити сьогодні. Зараз же ми б’ємось головою об стіну, боремося з наслідками. Це як болить зуб, але замість відвідування стоматолога, проблему намагаються тимчасово вирішити знеболювальними.

Анна Багаєва (засновниця та голова фонду “БастеТ Плюс”, працює у сфері зоозахиту тварин).

– Відсутність притулків – це глобальна проблема. Щоб розв’язати питання, нам насамперед потрібно об’єднуватись – між волонтерами, владою. Об’єднуватись як нація, як люди, які популяризують гуманність до тварин.
Перші дні повномасштабного вторгнення показали нашу розгубленість та неготовність приймати таку кількість тварин. Багато тваринок опинилось на вулиці. Були створені стихійні притулки. Неконтрольований наплив гуманітарної допомоги спричинив зловживання та шахрайства. Це дискредитує зоозахисну діяльність в очах наших закордонних партнерів.

Потрібне комплексне вирішення. Не може бути так, що створять притулки і все відразу вирішиться. Притулки швидко переповняться і не буде фінансової можливості все забезпечувати. Тому пропонується створення центрів допомоги тваринам. Це багатофункціональні комплекси, що включають окремі зони для собак та котів. Центри мають бути обладнані всім необхідним, забезпечені кваліфікованим персоналом та підрозділом, який може в будь-який час виїхати на екстрену допомогу тваринам. Важлива фінансова стабільність центрів. Через підтримку місцевих бюджетів, через донати – і знову ж, важлива прозорість.

Обов’язково має проводитись роз’яснювальна та просвітницька робота з населенням. найбільше цього потребують мешканці невеликих сіл. Там, де немає знань, є жорстокість. Обов’язково треба створити єдиний реєстр тварин, які потрапляють до таких центрів. Це дозволить контролювати їхню долю, уникнути шахрайства та забезпечити прозорість у використанні донорських коштів.
Контроль та прозорість – Важливо створити комісію, яка контролюватиме діяльність таких центрів. Прозорість – це основа довіри. В нас є гарні приклади в Німеччині, в Польщі.

Об’єднавшись ми можемо повернути довіру наших закордонних партнерів, але найголовніше – подарувати шанс на життя нашим тваринам. Об’єднаймось і створимо систему, яка буде прикладом для всього світу!

– Якби ми звернулись до місцевих влад і запропонували фінансування офіційних притулків, наприклад, коли б квитанція з одного домогосподарства складала 10 гривень, чи могли б місцеві бюджети та ради піти назустріч?

– Слушна ідея. Впевнена, люди пішли б назустріч. Люди готові допомагати, але хочуть бути впевненими, що кошти йдуть за призначенням.

Олексій Суровцев (український актор, зоозахисник, власник притулку для котів “Бородата котомамуля”).

– Я допомагав евакуації домашніх тварин з Ірпеня – вивіз з міста понад 300 тварин. А в липні 2022-го відкрив власний притулок для котів. Як правильно сказали мої колеги, створення притулку ніяк не вирішить проблему з безпритульними. Притулок – це простір, щоб тварини, які опинилися без домівки, тимчасово чекали на нову домівку в комфортних умовах. На жаль, зараз в Україні немає вимог до притулків. Будь-яка людина у себе в сараї може нанести туди кошенят, цуценят без правильного протоколу приймання, без створення умов. Але ж здорова тварина, яка опинилася в одному приміщенні з інфікованими тваринами, приречена на смерть. І, маючи добрі наміри, ми зробимо тільки гірше.

Потрібні вимоги до притулків. Потрібен орган контролю. А що робити, коли ми знайшли і зафіксували неналежні умови утримання в притулках? Що робити з цими тваринами далі?Немає алгоритму дій, немає узгодженості. Кожен тягне ковдру на себе. Ми не розв’яжемо проблеми, поки тварина буде вважатись як річ. Ми не можемо змусити власників тварин поставити її на облік чи стерилізувати, вакцинувати.
Погоджуюсь з колегами, потрібен комплексний підхід. Зараз ми розпочинаємо будівництво котопарку на 200-300 котів, але це навіть не крапля. Плануємо проводити уроки доброти з навчальними закладами, щоб виховувати у дітях та вкладати правильні знання.

Потрібно підключати владу, яка зараз, даю вам слово, не захоче нічого робити. Влада не хоче цим займатись. Потрібно провести глобальну стерилізацію тварин, роз’яснювальну роботу з населенням, а вже потім починати думати про притулки.
Найбільший притулок у нас “Сіріус”, там десь 3 000 тварин. В мене на 40 тварин працюють дві людини і ледь встигають. А скільки людей потрібно на 300 тваринок?! І багато таких тварин ніколи не знайдуть домівки. Ніколи. А куди дівати тварин з прифронтових міст? Питань дуже багато.

Якщо взяти села – там тварини розмножуються в геометричній прогресії. Важливий момент – у багатьох є бажання допомагати, створювати притулки, але важливо мати відповідні знання. Потрібно об’єднувати наші зусилля. А поки все нагадує класичну ситуацію – лебідь, рак і щука. Перші кроки у цьому напрямку повинна робити держава, а вона цього робити не хоче.

– Чи можливо цю тему підняти під місцеві вибори?

– Під вибори все щось роблять, але це має короткий термін. Ми пообіцяли, щось зробили, нас обрали і потім все. Потрібні ідейні депутати, а таких дуже мало.

Павліна Герасим (ветеринар, волонтер).

– Хочу підняти і таку проблему – власникам під час евакуацій із прифронтових міст та сіл забороняють брати тварин з собою. На жаль, евакуаційні команди досить часто відмовляють в евакуації тварин: Або ви залишаєтесь, або залишаєте тварин”. Недавній випадок – бабусю евакуювали, а дідусь залишився з собакою, яка має хворе серце. Вважаю, це неприпустимо, коли ставлять перед таким вибором. Забрати кота чи собаку – це про людяність, це про цінності, які потрібно поважати.

Важливо мати можливість виїжджати разом з тваринами, які для багатьох як члени родини. Це не поставить під ризик евакуаційну команду, не збільшить тривалість евакуації, але це збереже людей в людях.

Іноді людей обманювали, говорили, що повернуться за тваринами. Такі люди досі не можуть знайти собі місця, не можуть жити з думкою, що залишили своїх тварин зачиненими у вольєрі на вірну смерть.

Друга проблема, з якою стикаються тимчасово переміщені особи, це поселення в гуртожитки, тощо. Людей не селять з тваринами. Хоча за кордоном нашим переселенцям дають такий вибір. Саме тому багато хто мігрує за кордон. місця для притулків – важлива проблема.

Важливо будувати нові притулки, а також надавати пільги. Це зменшення податків на утримання землі, або взагалі анулювання. Зменшення вартості комунальних послуг. Допомога в стерилізації тварин малозабезпеченим сім’ям. Важливо пояснювати, що неправильно розмножувати тварин під час війни, або купувати їх, коли є так багато безпритульних.

Дмитро Ревнюк (волонтер ГО “Зоопатруль Україна”).

– Я 18 років знімаю рекламні ролики, маю власний продакшн. Коли почалося вторгнення, багато людей почали виїжджати на 2-3 дні, залишаючи тварин, думаючи, що скоро повернуться. Я випадково врятував собаку, зробив пост в інтернеті і за три дні мені поступили заявки на 736 адрес, де тварини залишились за зачиненими дверима! Я звернувся до своїх друзів кінологів, ми створили групу, було 23 патрулі, ми звільняли тварин – жодна не загинула.

Але коли ми зібрали їх і розвезли по ветклініках, почали надходити величезні рахунки. По 250 000 гривень в неділю на лікування тварин! Зрозуміли, що не потягнемо. Створили власну лікарню. Одну, потім ще одну. Побудували власну лікарню, мер Ірпеня виділив нам землю. За 1,5 року у нас вже 500 тварин. Міська влада Києва виділяє нам 220 000 гривень на рік, але, по-перше, цього дуже мало, по-друге, за цей рік ми ще не отримали коштів – складна процедура.

Ми працюємо з Ірпінською владою, гроші на стерилізацію виділяються, але це скоріше виняток з правила. В інших громадах кошти якщо і виділяють, то йдуть не за призначенням, крадуться. Іноді притулки існують лише на папері.

Досі немає жодної програми з евакуації тварин. Ми це робимо за власні кошти. Вольєри переповнені, у нас притулок переповнений. У мене вдома живе 50 тварин.
Приєднуюсь до всього сказаного, вдячний, що нарешті збираються круглі столи, на яких підіймаються такі питання.

Ірина Азізян (засновниця БО БФ ЮНАЙТЕД ФОР ЕНІМАЛС, засновниця та керівниця ГО БАРБОС (притулок в м. Ужгород із чисельністю тварин понад 220), директорка Комунального підприємства Центр поводження з тваринами Ужгородської міської ради).

– Вважаю, спеціальні комунальні заклади для тварин мають бути у кожному містечку, об’єднаних територіальних громад. Але багато навіть не задумаються над цим.
Комунальні заклади мають фінансуватись на сто відсотків. Потрібна державна програма. Місцеві влади мають бюджет, з якого могла б фі насуватись дана програма – говорю, як чинний депутат місцевої влади. Приватним притулкам також мають допомагати.

Такий заклад має стерилізувати, чипувати тварин, вносити в єдиний державний реєстр таких тварин. Важливий моніторинг та контроль.

Законодавство – люди зобов’язані стерилізувати своїх тварин. Важливо передбачити штрафи за нестерилізованих тварин. В законодавстві мають чітко бути прописані положення про притулки, про належні умови утримання. Це розміри вольєрів, тощо. Є багато притулків, в яких умови не витримують жодної критики.

– Як ставитесь до можливості створення на рівні держави зоополіції та зооомбудсмена?

– Зоополіція однозначно має бути. У нас поліція абсолютно не розуміється навіть з тими законами, які існують. Поліція приїжджає вилучати тварину через жорстоке поводження. Потрібно скласти протокол вилучення, а мені кажуть, що такого не існує. Тому має бути окремий підрозділ, який знає що робити.

Олексій Суровцев: Ми створювали петицію стосовно зоополіції, вона набирала необхідну кількість голосів, але нам сказали – немає грошей, нам це не цікаво.

Ірена Скакун (представниця ГО “Зоопатруль Україна”)

– Важливо підтримувати притулки, які займаються евакуацією. Хочу розповісти, як відбувається евакуація тварин із зон бойових дій та деокупованих територій. Свого часу з командою Зоопатруля ми неодноразово виїздили в Ірпінь. Співпрацювали з ДСНС, тому що відбувалось розмінування. Мені здається у нас на державному рівні недооцінений обсяг тварин, який потребує евакуації та допомоги.

До нас фактично щодня звертаються військові із запитом вивезення тварин з позицій. Буквально вчора була комунікація по покровському напрямку, але ми невелика громадська організація, і розуміємо, що весь обсяг не можемо потягнути.
Також велике питання по сказу – потрібно вакцинувати, можливо навіть на виїзді. Потрібні транспортні засоби, які не розвалиться в дорозі, з можливістю для евакуації, оснащені клітками.

Такі тварини переважно приїжджають виснаженими, з певними травмами. Потрібне лікування, це також кошти.

Якщо немає можливості евакуюватись разом з твариною, а іноді потрібно вкластися в 10 хвилин, принаймні не залишайте тварину на ланцюгу. Багато прикутих тварин гине, на жаль. Багато людей взагалі відмовляються евакуюватись без своїх тварин.

Євген Селезньов (екс-футболіст “Шахтаря”, “Арсеналу”, “Дніпра”, збірної України).

– Євгене, в Румунії на матчі першої ліги футболісти на матчі виходитимуть з безпритульними собаками на руках, щоб звернути увагу на дану проблему. Чи важливо, щоб УПЛ та УАФ також проводила такі акції?

– Так, це дуже допоможе тваринам. В такий важкий час треба допомагати і людям, і тваринам. Це є українська основа – в важкий час не залишитись осторонь. Це тільки піде на користь всім.

– Євгене, за підсумками круглого столу ми підготуємо звернення до місцевої влади. Також будемо просити вас, щоб ви на своєму футбольному рівні звернулись до керівництва УАФ та УПЛ щодо акцій з безпритульними тваринами…

– Звісно! Я завжди допоможу, чим зможу. Зараз, до слова, прямую в дитячий будинок в Дніпро, везу новорічні подарунки.

Вважаю, владі, місцевим організаціям потрібно створювати фонди, має бути притулок в кожному місті. селищі. Також важливо контролювати та карати тих, хто шкодить тваринам. Наприклад в Італії, якщо ти викинув тварину передбачений штраф в 10 000 доларів та покарання. Важко дивитись на безпритульних тварин. Ми з дружиною допомагаємо і робимо кожного дня – це частина мого життя.

Яна Правдинець (головна спеціалістка сектору з питань поводження з тваринами Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації).

– Питання підтримки для ветлікарень, які здійснюють стерилізацію, кастрацію та лікування – дуже нагальне та гостре. Належне фінансування дозволяє вирішити більшість проблем. Але, на жаль, наразі на державному рівні будь-яких нормативно-правових актів, які б регулювали саме фінансування ветлікарень немає. З юридичного боку дане питання залишається відкритим. З притулками цей процес виглядає простіше, статею 15 захисту тварин від жорстокого поводження у нас передбачена можливість фінансування таких притулків незалежно від форм власності. Але погоджуюсь із колегами, які говорили, що цього фінансування замало.

Ветлікарні – в місті Києві діє цільова програма поводження з тваринами, яка розрахована на 2024-2025 роки. Цією програмою зокрема передбачені придбання ветеринарного, стаціонарного та переносного обладнання та засобів вилову і перевезення тварин. Наразі це є єдиним механізмом допомоги для ветлікарень. Це дуже мало.

Питання не лише у придбанні даного обладнання, а й в капітальному ремонті, створення карантинного блоку. Наразі департамент захисту довкілля та адаптації до зміни клімату КМДА направив на розгляд проєкт змін до міської цільової програми поводження з тваринами в Києві, в якому перераховані та обґрунтовані вищеперелічені потреби.

Але це відбувається на місцевому рівні, а питання потрібно виносити на держрівень.
Ми безумовно не залишимось осторонь, будемо підтримувати і сподіватись на краще, на нашу перемогу і плідну співпрацю.

– Нашими волонтерами були озвучені питання створення центрів допомоги тваринам. А також пропозиція передбачати в платіжці 10 гривень на допомогу тваринам, проведення стерилізації. Також питання створення комісій з перевірки притулків.

– З приводу перевірки притулків. Коли ми визначаємо притулки, ми з колегою безпосередньо виїздимо і перевіряємо. Документацію і так далі.

Центри допомоги – це гарна ідея. У нас в Києві будується центр захисту тварин. Але, на жаль, знову ж таки все залежить від фінансування. Але ідею створення таких центрів підтримую на всі сто відсотків.

10 гривень з домогосподарства? Я за, і мені здається більшість українців з розумінням поставлять до такої ініціативи.

Наталія Лещенко (начальниця служби обліку, реєстрації та адопції тварин комунального підприємства «Київська міська лікарня ветеринарної медицини»).

– Дякую, що підіймаєте таку важливу тему – допомога безпритульним тваринам. Цю проблему варто вирішувати на державному рівні. Кожна громада ці питання вирішує самостійно, немає єдності, немає державного регулювання, розуміння куди рухатись. Не вирішується причина виникнення безпритульних тварин, а є намагання боротися з наслідками.

Важливо вести облік тварин і ідентифікацію шляхом чипування.

Павло Бабінчук (заступник директора з міжнародних відносин благодійного фонду “Братів Мкртчан”).

– Ми зараз говоримо про глобальні питання – вакцинація, державна підтримка, політичні рішення. Але є питання, які потрібно вирішувати зараз. Олексій, як ви вирішуєте питання з харчуванням тварин?

– Виключно за донати. Одним з напрямків свого фонду ми взяли питання знаходження і доставлення корму для тварин. Європа дуже чутлива до тварин. Вона згодна давати багато, але до них не можна прийти і просто сказати дайте нам фуру корму. Потрібно показати свою роботу. Вони не дуже допомагають грошима, але охоче – продуктами. Ми мали вдалі приклади та напрацювання у сфері допомоги дитячим будинкам, а зараз почали роботу в напрямку допомоги безпритульним тваринам. Але поки немає масовості. В місяць – 1-1,5 тонни корму ми вже завозимо і роздаємо притулкам. Але може бути значно більше.

Ольга Витак.

– За підсумками круглого столу ми підготуємо звернення до влади всіх рівнів, щоб була створена державна програма зі створення притулків, центрів допомоги тварин.
Ключовий момент – стерилізація та контроль тварин вже зараз, негайно. Реєстрація притулків, реєстрація безпритульних тварин, реєстрація волонтерів. Платіжка для кожного домогосподарства – від 10 гривень. Щоб був протокол приймання тварин. Щоб була допомога держави. Проведення акцій в спорті, уроки доброти – в школах та ВУЗах. Щоб була можливість евакуйовуватись разом з тваринами.

Опікунство – важке питання, але будемо ініціювати створення посади зооомбудсмена, зоополіції. Щоб були правові акти щодо безпритульних тварин. Штрафи щодо жорстокого поводження з тваринами.