Майже 90% українців вірять в перемогу – Антипович

Керівник Cоціологічної групи “Рейтинг” Олексій Антипович в інтерв’ю ВВС розповів,  як у 2022 році чимало українців вважали перемогою встановлення тризуба над Кремлем, а минулого року – говорили про те, що неодмінною складовою перемоги має бути розпад Росії або принаймні зміна її влади.

ВВС: Якими емоціями зараз живе українське суспільство? В 2022 році ви говорили про гордість, у 2023-му – про невпевненість, невизначеність.

Олексій Антипович: Емоція номер один – це надія. Українець – це оптиміст, як не крути. І в цій емоції надії він проявляє свій оптимізм – що все буде добре, ми все поправимо, і у війні ми переможемо, а якщо не переможемо зараз, то будемо далі боронити нашу державу.

Українець продовжує жити в оптимізмі, але він має гіркий присмак.

ВВС: Директор Інституту соціології НАНУ Євген Головаха нещодавно говорив, що 17% українців заявляють, що вони вже “не вивозять”, не можуть терпіти війну ані дня, а 70% – що готові терпіти стільки, скільки треба. Можливо, це максимально некоректне питання, але яким є запас міцності українського суспільства?

О.А.: Ми й самі не раз питали це в наших дослідженнях. Справді, більшість українців кажуть: ми готові терпіти стільки, скільки потрібно, щоб дожити, здобути перемогу, інакше ми просто перестанемо існувати як держава, як народ, як українці. Іншого варіанту, крім як терпіти і боротися, немає.

Інша річ – що приблизно для третини українців втратилося відчуття екзистенційності війни. Саме стільки признаються, що їм важко, що вони просто не хочуть жити під час війни. Їм хочеться змін, а ці зміни не відбуваються. Це відчуття не тої людини, яка каже: я зараз напружуся, задоначу, піду в Збройні Сили, докладусь до цієї перемоги, щоб вона настала швидше. Це відчуття людини, яка б хотіла, щоб це все зробили за неї. А так не буде.

Це небажання самому включатися було присутнє приблизно у половини українців і до війни. Очікування, що хтось прийде і зробить нам ремонт у під’їзді, що прийде новий президент і посадить всіх казнокрадів. Зараз частина українців очікує, що якісь, умовно кажучи, війська НАТО прийдуть і захистять нас від Росії.

ВВС: Яка частина українців зараз вірять у перемогу у війні?

О.А.: Майже 90% українців вірять в перемогу, близько 10% не вірять в перемогу, і це насправді дуже хороший показник.

Росія і надалі визнається всіма українцями ворогом, винуватцем війни. Ми і далі вважаємо, що Росія прийшла знищити нас.

Але наша віра в перемогу змінилася. Якщо у 2022-23 роках про свою абсолютну віру в перемогу говорили понад 80% українців, то зараз таких лише трохи більше половини. Решта, близько третини українців, – це люди, які “скоріше вірять в перемогу”.

ВВС: Як українці визначають перемогу, в яку вони вірять? У жовтні 2022 року ми говорили, що для приблизно 60% перемога – це вихід на кордони 1991 року. Зараз від цієї риторики відходить, схоже, навіть українська влада.

О.А.: Зараз про вихід на кордони 1991 року говорять приблизно 40%.

Але останнім часом у відповідях на це питання дедалі частіше з’являється певна міжнародна складова – членство України в ЄС чи в НАТО. Тобто українець у будь-якому разі хоче повернення кордонів 1991 року, але він розуміє, що, навіть отримавши ці кордони, їх треба зберегти, а цього без міжнародної підтримки, без міжнародної допомоги не вдасться. Тому українець не готовий обирати варіант “кордон 91-го року без міжнародної парасольки безпеки, міжнародної підтримки”.

Разом з тим, українець не готовий на так званий обмін територій на мир. Українці все одно декларують величезне бажання не складати зброю і боронити або навіть відвойовувати свою територію. Просто є усвідомлення того, що зараз це неможливо.

Водночас українці підтримують Курську операцію. Вона продемонструвала, що, попри все, ми досі можемо робити непередбачувані кроки, які явно впливають на Росію. Вони воюють на нашій території – ми воюємо на їхній території. В Україні це сприймається як певний баланс, хоч і не дуже співмірний за масштабом.

Зараз під 60% українців вважають, що у майбутньому вона позитивно вплине на результат війни для України, – наприклад, коли дійде до якихось домовленостей, то це можна буде зіграти у якомусь обміні територіями.