Axios розкриває закулісну історію створення «мирного плану з 28 пунктів»

Axios опублікував подробиці про те, як розроблявся  «мирний план» із 28 пунктів і який було представлено президенту України Володимиру Зеленському.

За даними видання, 22 жовтня зять президента США Дональда Трампа Джаред Кушнер та спецпосланник Білого дому Стів Віткофф, завершивши обговорення досягнутої ними угоди щодо Гази, перейшли на тему війни в Україні. Того ж дня Трамп запровадив санкції проти росії. Кушнер і Віткофф вирішили використати аналогічну схему переговорів: підготувати чіткий план і спробувати досягти згоди обох сторін.

Через три дні Кушнер та Віткофф зустрілися в Майамі з переговорником путіна — Кирилом Дмитрієвим. Після ще однієї зустрічі була підготовлена ​​перша чернетка документа, яка згодом перетворилася на американський план із 28 пунктів.

На цей момент у переговорників вже було пряме схвалення Трампа.

«Кушнер і Віткофф не стали б вести переговори з росіянами та українцями без згоди Трампа», — заявило джерело Axios в американській адміністрації.

Видання також наполягає, що держсекретар Марко Рубіо був у курсі того, що відбувається «на кожному етапі», хоча інші ЗМІ стверджували протилежне. Поінформованим був і віце-президент Джей Ді Венс.

Саме Венс запропонував залучити міністра армії США Дена Дріскола — свого однокурсника з юридичного факультету Йеля — щоб той особисто представив Україні план із 28 пунктів. Дрісколл і так збирався до Києва з великою військовою делегацією для обговорення питань оборони, і Білий дім доручив йому прискорити підготовку переговорного процесу.

Тим часом Кушнер та Віткофф провели два дні зустрічей із секретарем РНБО України Рустемом Умеровим у будинку Віткоффа в Майамі. На обговорення було запрошено також високопоставленого катарського чиновника, який підтримує контакти і зі США, і з Умеровим, і з путіним. За даними Axios, переговорники врахували низку пропозицій української сторони. Ідея зателефонувати Зеленському та викласти пункти плану безпосередньо належала самому Умерову — президент слухав пропозиції на гучному зв’язку.

Пізніше Віткофф планував виїхати до Туреччини для особистої зустрічі із Зеленським, проте візит зірвався. Американська сторона визнала, що Київ відмовився від наміру працювати над планом. Українські представники пояснили ситуацію непорозумінням: у Києві сприйняли документ як набір попередніх ідей, тоді як в оточенні Трампа визнали його офіційною пропозицією.

Коли відомості про план злили в пресу, європейські чиновники звернулися до Держдепартаменту за роз’ясненнями. Там їм повідомили, що не йдеться про «план Трампа». Проте сам президент США публічно підтримав документ і вимагав, щоб Україна підписала угоду до Дня подяки.

Після зустрічі Зеленського та Дріскола один з американських представників заявив, що сторони погодили «агресивні терміни підписання». Українська сторона вказувала, що Зеленський погодився використати план як основу переговорів лише тому, що не міг дозволити собі відмовитись — тиск Сполучених Штатів стрімко посилювався.

У результаті низка представників адміністрації Трампа, включаючи Рубіо, дійшли висновку, що процес розвивається надто швидко. Держсекретаря направили на переговори до Женеви, де він повідомив українську делегацію, що США не готові до зустрічі, поки Київ не випустить заяву про те, що документ не є російським планом і що Україна внесла до нього власні пропозиції.