Telegraph: Стармер може добровільно піти у відставку

Глава британського уряду Кір Стармер може з власної волі залишити свою посаду, передавши повноваження меру графства Великий Манчестер Енді Бернему.

Про це пише місцеве видання The Daily Telegraph.

Бернем 14 травня оголосив про намір балотуватися на довиборах до Палати громад (нижньої палати) парламенту Великобританії від виборчого округу Мейкерфілд, розташованого на півночі Англії. 15 травня національний виконавчий комітет правлячої Лейбористської партії затвердив його кандидатуру. Довибори попередньо призначені на 18 червня – їх проведення пов’язане з добровільною відставкою чинного депутата-лейбориста Джоша Сімонса, який представляв Мейкерфілд, який залишив свою посаду, щоб відкрити Бернему шлях до парламенту. Перемога на цих виборах дозволить Бернему претендувати на посаду глави уряду Великої Британії. Усі ключові члени кабінету міністрів у Сполученому Королівстві мають бути членами парламенту.

Ще в січні Бернем пробував брати участь у довиборах до Палати громад по округу Гортон-енд-Дентон у Манчестері, проте партійне керівництво лейбористів не допустило його висування. В результаті партія зазнала поразки на тих виборах. Як повідомляв телеканал Sky News, рішення не допустити Бернема до парламентських виборів було продиктовано побоюваннями, що, ставши депутатом, він спробує усунути Стармера від керівництва Лейбористською партією та урядом країни.

Як стверджують джерела The Daily Telegraph, Стармер аналізує “всі варіанти” розвитку подій і може ухвалити рішення про звільнення за власним бажанням, незважаючи на публічні запевнення в готовності протистояти будь-яким викликам його лідерства. Подібний сценарій стане реальним, якщо різні внутрішньопартійні угруповання лейбористів об’єднаються довкола кандидатури Бернема, уточнило видання. При цьому наголошується, що Стармер не має наміру складати з себе повноваження до підбиття підсумків довиборів у Мейкерфілді.

Політична криза загострилася у Великій Британії після муніципальних виборів, що відбулися 7 травня. За їхніми результатами Лейбористська партія вперше втратила більшість у парламенті Уельсу. У різних законодавчих зборах Англії лейбористи втратили близько 1,4 тисяч місць у порівнянні з колишніми показниками. Стармер визнав свою відповідальність за електоральну поразку, але відкинув вимоги залишити посади лідера партії та прем’єр-міністра.