Законопроект про вибори на Донбасі невдовзі може бути поданий у Раду – ЗМІ

Законопроект про вибори на окупованому Донбасі невдовзі може бути поданий у Раду.

Підготовка законопроекту про вибори в ОРДЛО («окремих районах Донецької та Луганської областей») наближається до завершення. Група Руслана Князевича, яка співпрацювала з німецькими фахівцями і яка контактувала з експертами з БДІПЛ (Бюро демократичних інститутів і прав людини, одного з інститутів ОБСЄ), практично, вийшла на фінішну пряму. Документ уже найближчим часом може бути належним чином оформлений і поданий у Раду.

Про це пише журналіст Сергій Рахманін у статті на DT.UA.

Однак прогнозувати, коли він з’явиться у порядку денному сесії, не береться ніхто. Ніхто зі спостерігачів не береться також заявляти, чи судилося проекту стати законом.

Нерепрезентативне опитування представників різних парламентських фракцій підтвердило, що наразі за документ під такою назвою більшість народних обранців голосувати не готові. Хоча задля справедливості годиться згадати дві важливі деталі. По-перше, не вдалося знайти людину, ознайомлену бодай із чернеткою законопроекту. По-друге, Банкова ще не почала активну роботу з депутатськими спільнотами. А яка влада винахідлива й наполеглива, коли слід оперативно протиснути потрібне рішення, загальновідомо. Питання – наскільки їй потрібен цей закон. І наскільки їй потрібні ці вибори.

Хай там як, на рівні керівництва парламенту обговорюється питання створення свого роду погоджувальної комісії, до якої б увійшли представники різних фракцій. Цей тимчасовий орган може як спростити проходження документа через ВР, так і загальмувати його розгляд. Залежно від обставин. У тому числі й зовнішньополітичних.

Навіть якщо закон про місцеву виборчу кампанію в ОРДЛО і буде ухвалений до кінця поточної сесії, її проведення, щонайменше до кінця нинішнього року, малоймовірне. Так вважають більшість опитаних експертів, незалежно від того, який сценарій розв’язання конфлікту на Сході вони підтримують. І річ не тільки в тому, що в досяжному майбутньому провести хоч щось, схоже на нормальні вибори, нереально в принципі. Це й раніше розуміли всі, включно з Обамою та Меркель. Але, розуміючи, продовжували тиснути на Київ, наполегливо вимагаючи інсценування волевиявлення.

Однак останнім часом в українському політикумі трохи поменшало тих, хто вважає навіть імітацію виборів у ОРДЛО можливою, а в колах «наших західних партнерів» – тих, хто вважає такий сценарій бажаним.

Ні, Обама, як і раніше, не проти синьо-жовтого листочка у вінку миротворця, Нуланд не розлучилася з мрією продовжити успішну кар’єру в Держдепі, а Штайнмаєр не передумав боротися за крісло німецького президента. І кожен із них розраховує, що «мир» на Донбасі, «встановлений» згідно з Мінським планом, допоможе їм у досягненні особистих цілей. Змінилася ситуація всередині України. З одного боку, опитування фіксують стабільне падіння довіри населення до влади в цілому і серйозне падіння довіри до президента, зокрема. І наскільки загальмує цей процес зміна прем’єра – питання. З іншого боку, соцзаміри демонструють зростання кількості тих, хто проти припинення війни будь-якою ціною. Нагадаємо підсумки недавнього дослідження Центру Разумкова: 56,4% проти надання ОРДЛО «особливого статусу», 52,5% – проти проведення там виборів до відновлення Києвом контролю над територіями, 42,3% – проти амністії «учасникам подій» на Сході. Від себе додамо, що схожі цифри фігурують ще в кількох закритих опитуваннях. І що дані ці уважно вивчали не тільки на Банковій, а й у Білому домі, Канцлерамті та на Єлисейських полях.

Висновки, до яких, судячи з усього, прийшли на Заході:

надмірний поспіх у питанні виборів в ОРДЛО може посилити внутрішню напругу в Україні;
президент Порошенко на сьогодні недосить впливовий і авторитетний, щоб швидко і безболісно «протиснути» це питання в парламенті та переконливо обґрунтувати таке рішення в очах громадськості;
форсована реалізація «мінського сценарію» (на чому зовсім недавно наполягав Захід) може ще більше дестабілізувати ситуацію в державі, ще більше послабити авторитет влади. А це зіграє на руку Москві. І, врешті-решт, може привести не до «миру», хай і декоративного, а до реальної ескалації. Бо Росія – єдина країна, яку мир в Україні не цікавить.
Це зовсім не означає, що учасники процесу відмовилися від своїх цілей. Це означає, що Вашингтон і Берлін віднедавна, за нашою інформацією, стали витрачати трохи менше часу на розмови про мету і почали трохи більше часу приділяти процесові.

Те, що розмови про появу на території ОРДЛО міжнародного поліцейського контингенту перейшли у практичну площину – одне з підтверджень.

Принципова умова України на сьогодні – без забезпечення безпеки розмови про вибори неможливі. Забезпечення безпеки в ОРДЛО без присутності поліцейської місії та цілодобового повномасштабного моніторингу кордону – неможливе. На розгортання повноцінного поліцейського контингенту, за твердженнями спеців, знадобиться не менше півроку. А ще ж навіть рішення не прийнято.

Перелік основних умов, необхідних для проведення виборів у ОРДЛО, висунутих українською стороною, нижче:

• дотримання режиму повного припинення вогню (тобто жодного пострілу по всій лінії розмежування), як мінімум, упродовж місяця;
• повний доступ місії ОБСЄ в будь-яку точку ОРДЛО;
• цілодобовий моніторинг ОБСЄ неконтрольованої Києвом ділянки україно-російського кордону з допомогою технічних засобів (Київ позначив на карті 9 найбільш проблемних точок кордону, в безпосередній близькості до яких мають дислокуватися підрозділи ОБСЄ);
• поліцейська місія має діяти на території ОРДЛО до, під час і після виборів. Її повноваження мають бути чітко прописані. Її сфера діяльності не повинна обмежуватися лінією розмежування. Її доступ у будь-яку точку ОРДЛО має бути гарантований не тільки на час проведення можливих виборів;
• усе важке озброєння і техніка мають бути відведені в заздалегідь визначені місця і перебувати там під постійним контролем місії. Терміни та умови виведення мають бути обумовлені заздалегідь. Місця кінцевої передислокації (за межами України) – також;
• усі внутрішньо переміщені особи, які раніше проживали на території ОРДЛО, повинні мати активне і пасивне виборче право без обмежень;
• недопустима дискримінація українських політичних партій, які хочуть взяти участь у виборах, і українських ЗМІ, які бажають їх висвітлювати;
• ключова роль в організації та проведенні виборів має належати ЦВК України;
  всі нелегітимні органи на території ОРДЛО після виборів мають бути скасовані.

Легко припустити, що цей перелік вимог неприйнятний для Москви. А отже, нас чекають нові демарші, домовленості, компроміси. Потрібно запасатися терпінням. І зміцнювати оборону. Як тут не згадати, що Мінськ-1 був підписаний після Іловайська. А Мінськ-2 – після Дебальцевого.